Володимир Коровкін








Короновані словом

«…книжки на те пишуть, щоб їх читати, а на те читаються, щоб роздумати прочитане»

Іван Франко

 

 

Коронація слова — міжнародний літературний конкурс романів, п'єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей. Проект Тетяни та Юрія Логушів. Метою конкурсу є підтримка новітньої української культури, пошук нових імен, видання найкращих романів книжками, стимулювання й підтримка сучасного літературного процесу кіно й театру, і як наслідок — наповнення українського ринку повнокровною конкурентоспроможною літературою, а кіно й театру — якісними українськими фільмами й п'єсами. Конкурс заснований в 1999 році як спільний проект компанії «Крафт Фудз Україна» з телеканалом «1+1» як конкурс романів та кіносценаріїв. Нині генеральним інформаційним партнером конкурсу виступає телеканал «Інтер». З 2005 конкурс приймає також п'єси, а з 2008-го — пісенну лірику про кохання.У 2012 засновники «Коронації слова» Тетяна та Юрій Логуші заснували нову окрему премію «Золоті письменники України». Подаватись на «Коронацію слова» можуть усі: як досвідчені письменники так і новачки. Єдине офіційне обмеження в конкурсі — твори повинні бути написані українською мовою. Неофіційні обмеження — твори, які пропагують фашизм, екстремізм, ксенофобію, шовінізм, нетерпимість на релігійному ґрунті, тощо – відхиляються відразу. В кожній номінації визначаються три найкращих твори, також є заохочувальні премії. «Коронація слова» відкрила для широкого кола читачів понад 250 авторів, серед яких імена Ірен Роздобудько, Марини Гримич, Анни Хоми, Олександра Вільчинського, Наталки Очкур, Марини Мєдникової, Андрія Кокотюхи, Василя Шкляра та інших молодих письменників.

Короновані книги і автори

Роздобудько І. Ґудзик

Події відбуваються у хронологічних межах з 1970-х років до сьогодні. А його географія – Київ, Росія, Чорногорія, Америка. А головна ідея така: велике щастя чи велика трагедія можуть початися з однієї маленької деталі – ґудзика, який так легко втратити, а потім шукати все життя. За романом «Ґудзик» знято фільм. А у 2015 році герої роману знову зустрілися десять років по тому у продовженні роману «Ґудзик-2».

Матіос М. … Майже ніколи не навпаки

«…Майже ніколи не навпаки» – це сімейна сага в новелах. Віртуозне плетиво мандрівних мотивів – братовбивства, забороненої, а відтак – трагічної любові, богодухої вірності – навіює роздуми на вічні, далеко не найлегші теми гріха й спокути, любові й ненависті аж до сакраментального «бажання й обов’язку». Можна довго сперечатися про міру чи надмір гуцульського колориту у творі, визначати його як психологічний трилер чи етнографічний детектив, але не можна не погодитися з тим, що «Майже ніколи не навпаки» – річ, яка не залишає байдужим, зачіпає, змушує думати і відчувати.

Дашвар Л. Село не люди

У селі все про всіх знають. Нічого не приховаєш. Тим більше – палку пристрасть дівчини-школярки Катерини до одруженого чоловіка Романа, батька її однокласника Олександра. Але невдовзі хлопець гине. У його трагічній смерті звинувачують Катю. Дівчина страждає. Та біда одна не ходить... Куди подітися засудженій громадою, наляканій та самотній Каті? Чим завершаться поневіряння нової Лоліти? Чи знайде вона своє щастя? Чи вистоїть під жорстокими ударами долі? Всевишній знає правду і не покине невинну душу на поталу юрбі.

Дашвар Л. «Молоко з кров'ю»

Дочка українського олігарха Олексія Ординського Руслана, 17-річна розумниця і красуня, яка ось вже 10 років не бачила батьківщину, тому що мешкала з батьками у Англії. Та раптом у неї спалахнули патріотичні почуття. Вона сказала, що хоче повернутися на рідну землю, щоб зробити для неї щось корисне. Їй було важко пояснити батькам, чому вона на це зважилася, але все ж таки вона досягає свого, і батьки відправляють її до Києва з чотирма охоронцями і грошима на покупку рідної землі. Їй пропонується земля, яка перетворилася на котеджне селище «нових українців». Але Руслана хоче землі, «оспіваної легендами»…

Жанна Куява Із медом полин

Автор 4 романів, кожен з яких мав ту чи іншу відзнаку коронації слова. Валя, Рита, Таня й Марія досхочу наїдаються полином – хтось більше, хтось менше, й вряди-годи куштують меду, коли життя звертає на світлу смугу. Гонорова Валя ніби й живе у злагоді й теплі з чоловіком, однак щастя – рідкісний гість у її душі, бо гонор примусив заплющити очі на справжнє кохання. У Рити ж – кохання чи не кожного дня нове, однак щастя від цього теж не більшає, бо любов тілесна не завжди може наповнити почуттями душу. «Порядна жінка» Таня, отримавши таку вистраждану дитячу любов, теж не осяяна щастям, бо гірке її материнство й подружнє життя. А за чорною вдовою Марією ходить кохання чоловіче, однак це теж не відрада для її серця, бо прагне любові божественної. Уявляєте, який серіал можна створити на основі історій цих таких щасливих і таких нещасних героїнь?

Світлана Талан Оголений нерв

Мирне й спокійне життя, міцна родина, вірні друзі… Усе, що здавалося непохитним, перевернулося догори дном. Війна роздирає навпіл усі зв’язки, і рідні люди й вірні друзі стають ворогами… Кілька місяців 2014 року Сєвєродонецьк перебував під владою ополченців. Цей короткий проміжок часу став нездоланним для родини Насті Агафонової, чиї син і дочка опинилися по різні боки барикад… Так само розійдуться й шляхи друзів Геннадія, нерозлучних змалечку хлопців. Бо війна проходить і по родинах, і по душах…

Дара Корній Тому, що ти є

Дара Корній коронована письменниця України. Перший її великий твір опублікувало видавництво Клуб сімейного дозвілля 2010 року. Це був роман «Гонихмарник», написаний в жанрі міського фентезі. Роман приніс авторці третю премію літературного конкурсу «Коронація слова» 2010 року в номінації «роман». Другий великий твір письменниці «Тому, що ти є» — «Вибір видавців» у конкурсі «Коронація слова — 2011». Він теж написаний у жанрі міського фентезі. Третій роман — «Зворотний бік світла» — це «Вибір видавців» у конкурсі «Коронація слова 2012».

Наталка Доляк Гастарбайтерки

Справжня фаворитка «Коронації слова». І якщо у 2011 році «Гастрабайтерські сезони» принесли письменниці один диплом у номінації «П'єси», то у 2012 році вона вже святкувала потрійну перемогу: друга премія за кіносценарій і два дипломи за романи, серед яких «Гастрабайтерки». Колись прекрасна дружина Галина Манькович, ставши тягарем для власного сина, виїжджає за кордон, де отримує нове ім’я — Халла. Забезпечена й енергійна, але бездітна і незаякорена Наталя на чужині стає Ташею, знайшовши простір для розкриття свого джайвового характеру. Колишня спортсменка і просто красуня Лариса, не бачачи на батьківщині можливостей забезпечити нормальне життя собі, маленькому синові й мамі, вирушає на заробітки. Їй теж надають нове ім’я, ще й таке витончене: Лаура, оспівана Петраркою. Утім, над цим і над усім іншим можна і не замислюватися, а просто читати ритмічний, місцями веселий, драматичний, часом аж до трагедії прекрасний роман про те, як жити, коли жити, здається, ніяк… І не дивуйтеся, якщо, читаючи його, ви проґавите улюблений серіал, проїдете свою зупинку, забудете приготувати вечерю чи навіть запізнитеся на зустріч. Відчуття, подаровані цими сторінками, окуплять усе сповна.

Зінаїда Луценко Необдумана Міловиця

Зінаїда Луценко стала відома саме завдяки отриманню другої премії на «Коронації слова» за роман «Необдумана Міловиця». У день свого весілля Міловиця одягла не квітчасту хустку, а терновий вінець, родове прокляття. Одну-єдину ніч переночувала вона з нареченим, проплакавши. Кохала іншого, тяглася до іншого, до нього й утекла, від нього народила сімох дітей. Та чи зраділи зрадниці в батьківській хаті? І чи вистачить сил пережити голодомор, війну, яких уже не відвернути? Цікаво, що у романі майже відсутня ідеологічна складова: звертаючись до суперечливих історичних подій першої половини ХХ ст., що нівечили життя персонажів, змальовуючи трагічний вплив бідності і безправності людини на її долю, авторка не виносить присуду системі,не закликає до помсти «злим людям». Навпаки, наприкінці повісті причиною нещасть родини називає те, що сама Міловиця скривдила недорікуватого Стаська і цим нібито наклала прокляття на свій рід. Безмежна українська терплячість, покірливість долі, пошук хоч якогось вияву доброти на тлі загального звиродніння – леймотив роману, що викликає співчуття й розчулення.

Тетяна Белімова Київ. UA

Тетяна Белімова – двічі «коронована» письменниця. У 2013 р. за дебютний роман «Київ. UA» авторка здобула третю премію «Коронації слова», привергнувши увагу читачів щирістю оповіді та глибиною розуміння людського серця. Прикрашена кришталем та діамантами, напакована коштовними речами золота клітка не перестає бути кліткою. Навіть якщо поневолену пташку господар возить за собою, мов оздобу, по модних вечірках і дорогих курортах, - це не дає їй свободи. Льона-Альона у шлюбі почувалася просто позбавленою глосу пташкою з підрізаними крильми, а ще й зазнавала жорсткої тиранії від свого «господаря» чоловіка-самодура. Та навіть така сумна історія може закінчитися щасливо. А точніше, поступитися місцем зовсім іншій: у якій ти комусь цікава, де тебе люблять і тобі просто хочеться жити. І початися все може в соцмережі з маленької зеленої цяточки в чаті, яка позначає твою присутність.

Олександр Вільчинський Останній герой

Недобитий вояка розбитої армії, що воювала за незалежність своєї країни, і колишній вояка однієї з окупаційних армій в силу обставин стають товаришами й змушені спільно якось виживати... У той проміжок часу, коли закінчувалася Друга світова війна, схожа історія могла трапитися і в якійсь іншій європейській країні, але у середині 50-х років минулого століття, коли, власне, й розвивається дівя нового роману Олександндра Вільчинського «Останній герой» - це вже винятково українська історія. Бо в той час у Європі тільки в одному місці, а саме - в Західній україні, в карпатських та волинських лісах, останні партизани з Української повстанської армії вели самозречену безнадійну боротьбу. Хоча роман О. Вільчинського якби і не зовсім про це... Насамперед - це розповідь про двох справжніх чоловіків, які самі вирішують свої проблеми. авторові вдалося досить свіжо, без звичних стереотипів і в той же час з притаманним йому психологізмом та почуттям гумору розповісти свою історію.

Володимир Лис Століття Якова

Найкращий роман десятиріччя — короноване слово, яке вразило літературну Україну! Роман — своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п’ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СССР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття. У житті старого Якова Меха на короткий час, мов той метелик, з’являється дівча-приблуда. Вона питає, чи любив він колись, — і виринає десь із глибини пам`яті його кохання, і біль втрати, і круговерть війн та режимів, і радощі та горе в родині, і гріхи й каяття…

Міла Іванцова Ключі від ліфта

Дивна дівчинка сказала Ігорю, що два ключі від його квартири два дні будуть відкривати будь-які двері, але один принесе щастя, а інший mdash; біду. Ігор та його друг Лев вирішують випробувати долю... У ліфті Лева познайомився з Ольгою, яку в 16 років обманом відвезли за кордон і продали в бордель. Але вона зуміла вирватися з цього пекла і повернутися додому. А Ігор стикається з чарівною Лізою, яка обдурила його і зробила єдиним підозрюваним у справі про пограбування квартири...

Інтернет ресурси:

Коронація слова - koronatsiya.com
Коронація слова — Вікіпедія https://uk.wikipedia.org/wiki/Коронація_слова
Церемонія нагородження лауреатів Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» https://www.youtube.com/watch?v=JPppMOVQzwc

Читайте та отримуйте задоволення


Вараська міська публічна бібліотека глибоко сумує та сповіщає про те, що 15 жовтня 2020 року на 91 році життя, перестало битися серце авторитетної та шанованої, як в місті, так і в Україні без перебільшення легендарної людини - Коровкіна Володимира Олександровича.
 


Завдяки зусиллям Володимира Олександровича бібліотека отримала нові просторні приміщення по мкр-ну Вараш, 41

Архів новин

Інформація про сайт: к-сть сторінок - 1530 загальний об'єм - 400mb